Згадаємо перші трудові дні майбутнього блискучого педагога й організатора: сімнадцятирічна струнка дівчина, комсомолка й активістка Тетяна Козлова йде працювати вожатою до рідної 137-ї, заочно навчаючись у педагогічному інституті на філологічному факультеті. Вона з головою занурюється у вир шкільного життя, енергією й бадьорістю будить затишний зелений мікрорайон. Хотілося всього спробувати, все зробити самій і, звичайно ж, ліпше за всіх! Хор - тільки найдзвінкіший, літературно-музична композиція - отже, з усім театральним антуражем, урочиста лінійка -значить, на одному диханні, конкурс пісні - неодмінно перемога чи то в Харкові, чи в Україні, чи в Польщі та Німеччині. Такий розмах цієї жінки! «Генерал Козлова», - називали в ту пам'ятну пору Тетяну Анатоліївну кореспонденти однієї' з харківських газет.

Та все ж головна тема нашої розповіді - Школа, котра стала для цієї дивовижної жінки з ніжним ім'ям Тетяна всім: дітищем, метою, сенсом життя. Коли звичайна школа № 153 під керівництвом Тетяни Анатоліївни знайшла свою «родзинку» - естетичне виховання, перетворившись із невиразної цегляної коробки, в чисту, тонко декоровану екзотичними рослинами й рибками будівлю. Може, інший директор і зупинився б на досягнутому. Але спокій не властивий нашій Тетяні. Нова ідея заполонила уяву: діти починають формувати естетичні смаки й навики ще задовго до школи, у дошкільних закладах, а отже не слід нехтувати цим часом... Перед директором постало нелегке завдання - навчально-виховний комплекс з естетичним профілем. Але час «зелених світлофорів» для освіти той час вже минув і, здавалося б, НВК - недосяжна мрія, але не для Охременко!

2 лютого 1998 року ЗШ № 153 стала комплексом, до складу якого входять дитячий садок і школа. Попереду й ще багато грандіозних планів і задумів, бо стояти на місці непритаманне Тетяні, її зобов'язує до цього, мабуть, саме ім'я! Здавалось би, маючи високі відзнаки своєї діяльності (Тетяна Анатоліївна - «Відмінник освіти України», «Старший учитель», володарка Грамот Міністерства Освіти і науки України) можна зупинитися на осягненому, але ми залишаємо нашого директора на перехресті великих задумів. І бажаємо, щоб вони втілились у життя!

Кiлькiсть переглядiв: 40