Чому дитина втрачає бажання вчитися?

З кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Начебто і створюється багато для навчання. А причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації.

В молодшому шкільному віці вона ще є. Ідучи до школи першокласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Бажання бути кращим, подобатись іншим. Діти навіть ображаються якщо їм не задають домашнє завдання, не оцінюють.

Творчий педагог молодшої школи використовує в своїй роботі ігрові методи, розвиває, спонукає до творчості. І маленький фантазер відповідає взаємнастю.

Учні середньої школи чекають в першу чергу пошуку у використанні засобів і способів задоволення власних потреб: потреби в безпеці, фізіологічних потреб, потреби у прийнятті та любові, у визнанні та повазі, потреби в самопожертві, самоствердженні, самовираженні, розвитку.

Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Тому вся робота вчителя, спрямована на вивчення потреб учнів. І тільки при творчому підході до справи можна реалізувати задачі пробудження бажання вчитися.

Також одним із головних напрямків роботи, продовження формування загальнонавчальних умінь і навичок, уміння вчитися. Найбільш успішно воно здійснюється тоді, коли навчання певним умінням на уроках сполучається з особливими заняттями, наприклад: „Учимося вчитися”, „Як учитися в середній школі”

Присутня сильна потреба у спілкуванні з однолітками, коли діти охоче відгукуються на групові форми роботи з інтерактивними методами навчання, вікторини, де є можливість суперничати, вигравати, також позитивно впливає на бажання вчитися.

Нерідко буває, що інтерес до навчального предмету, пробуджений вчителем, переростає в глибокий інтерес до певної галузі науки і визначає вибір життєвого шляху. Те, що говорить улюблена вчителька, сприймається зовсім по-іншому, ніж те, що говорить дитині чужа людина.

Зацікавлений своїм предметом, з творчим підходом до їх викладання, широкою обізнаністю та ерудицією вчитель власним прикладом впливає на учнів. Школярам подобається в улюблених для них учителях, крім цих вмінь та знань такі риси їх особистості, як чуйність, сердечність, уважність до запитів та інтересів дітей. Поведінка вчителя, його моральне обличчя - все це важливі фактори виховання позитивного мотиву учіння.

Оцінка знань учнів, така, на перший погляд звичайна справа.

Оцінка - це вміння вчителів знайти правильний підхід до кожної дитини, вміння плекати в її душі вогник прагнення до знань. Оцінка не повинна принижувати гідність учня, карати за незнання, адже він тільки вчиться. Оцінка не повинна бути моральним батогом, яким постійно залякують дитину і батьки, і деякі вчителі.

Не менш важливою є роль батьків. Дослідження доводять, що успішне навчання дітей у школі залежить від певних особливостей поведінки батьків. Якщо вони допомагають дітям розвивати впевненість у власних силах, заохочуючи до виконання посильних завдань у школі і вдома.

У таких родинах діти оточені теплом та любов'ю, а методи контролю й підтримки дисципліни характерні скоріше для авторитетного, ніж авторитарного стилю батьківської поведінки. Діти знають межі дозволеного, але при цьому почуваються у безпеці і впевнені, що їх люблять.

І, напевно, найважливіше, що батьки встигаючих учнів постійно спілкуються з ними. Аналізують разом прочитану книгу або переглянутий фільм, уважно вислуховують їхню думку, регулярно розмовляють із ними. Батьки підтримують інтерес дітей до пізнання і подають їм у цьому приклад.

Учням старших класів допомагає вчитися думка про те, що це потрібно мені і лише мені. Ми самі будуємо своє майбутнє, і рівень наших знань теж повинен хвилювати в першу чергу нас!

Дати дітям радість праці. Радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності - одна із важливих заповідей школи. В наших школах не повинно бути нещасних дітей — дітей, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні.

Кiлькiсть переглядiв: 19