Казка «Подорож Краплиночки»

Борисенко Катерина

4-А клас

Був чудовий літній день. Пташки літали високо у небі і раділи новому дню. Ось і перший промінець сонця торкнувся землі. Вся природа почала прокидатися від сну. Ось і троянда протягнула до сонця свою червону голівку, розпрямляючи пелюстки після довгого сну. Раптом щось забриніло на її пелюстках. Це краплинка роси залоскотала її ніжні пелюстки. Троянда засміялася і вся стрепенулася, а Краплинка не втрималася і від несподіванки зіскочила з квіточки на листочок. Потім ще на один листочок і так потрапила у струмочок. А струмочок весело біг між високих трав. Поніс він нашу Краплиночку далеко-далеко поміж луками. Краплинка спочатку весело роздивлялася навкруги. Все було таке гарне і яскраве.

Приніс Краплинку потічок до великої бурхливої річки. Тепер Краплиночці було вже не так весело. Вона вже зі страхом пливла за течією, яка ставала все сильнішою і сильнішою. Води сільно шуміли і Краплиночка дуже хвилювалася. Аж раптом все стихло і вода стала спокійною, бо річка принесла нашу Краплиночку до моря. Краплиночка заспокоїлася і стала ніжитися на сонечку. Раптом їй стало так легко і гарно, що вона відірвалася від поверхні моря і полетіла у височінь.

А високо в небі вже літало дуже багато краплинок, таких, як наша Краплиночка. Їх збиралося все більше і більше в хмаринки. Дуже скоро їх стало занадто багато і всім було тісно в хмаринці. Краплинки так сильно штовхались, що хмаринка не витримала і витрусила їх всіх. Весело краплинки полетіли вниз на землю. Наша Краплинка теж полетіла з подружками-краплинками вниз.

Краплинки падали на траву, будинки, дерева і оживляли все навкруги. Наша Краплиночка приземлилася на чиїсь ніжні пелюстки і побачила, що це її давня подружка троянда. Вони з радістю зустріли одна одну. Так Краплиночка почала свою чергову захоплюючу подорож


Твір-роздум про природу

Рожук Анастасія

4-А клас

Недарма говорять, що природа - наша мати. Вона дає людтні все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а сама становить її невід’ємну частину.

Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть первісні племена.

Але не можливо жити, якщо ти не маєшь змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. Хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. Недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею допомагає їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для виріщення важливих проблем в нашому світі.

Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. У цій справі неможна бути байдужим - ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.


Ільїн Владислав

6-Б клас

ВЕСНА-КРАСНА

Пришла весна, солнце нам принесла,

Принесла цветы и почки,

На деревьях есть листочки.

Соловей уже поет и синичку в гости ждет.

И весна к нему прийдет - принесет пчелиный мед.

Ручсейки уже текут, детпи по лесу бегут

Собирают ромашки, поднимают бумажки.

Берегите Вы природу - будете пить чистую воду!

Весняний ліс

Настала весна, сонечко тепле принесла.

Принесла нам квіти, трави...

І як дивно в лісі сніг лежить і полохливо він блищить.

А із снігу так красиво визирають полохливо

Перші проліски з трави.


Твір

"Калина - гордість України"

Якушев Олександр

3-А клас

Калина - красива, струнка лісова красуня. Вона являє собою пишний кущ і полюбляє вологі місця. Росте у лузі, полі, біля криниць, річок або ставків.

Весною квітне ніжно-білимЗапашним цвітом, а восени схожа на дівчину в червоній хустинці.

Як приємно спостерігати навесні за працьовитими бджолами. Вони кружляють у веселковому танку над пахучимт цвітом рослини. Ці трудівники збирають чудодійний мед. А он у зеленій травиці, під кущем калини, гудуть джмелі та оси.

Восени яскраво-багряні плоди рослини приваблюють птахів.

Чудодійна сила цього куща величезна. З давніх-давен люди використовують калину у народній медицині та побуті. Чай з ягід калини є чудовими ліками від простуди.

Ще з часів наших пращурів калина була символом дівочої краси, скромності та чарівності. Про неї складали легенди, співали пісні. Дівчат надзвичайної вроди називали дівчина-калина. А головне, вона є символом України. Недарма говорить народне прислів’я: "Буз верби і калини - нема України"


"Осінній настрій"

Руднєва Марина

8-Б клас

Дощик, злива -

Справжнє диво!

Лий гучніше -

Веселіше!

Полюбляю я

Гуляти,

Навіть в дощ -

Мерщій із хати!

Парасольку

Розкриваю,

По калюжах

Я гуляю.

Ані трохи

Не сумую -

З парасолькою

Танцюю.

Настрій - супер!

Просто клас!

Дощ, приходь іще

До нас!


Наш веселый класс

Алфавит и азбуку

Знаю я с трех лет,

Правда в голове моей

Легкий винегрет.

Из-за апельсина

В классе был сыр-бор,

Сразу кто-то вылетел

С воплем в коридор.

Вызвали к директору

Наш веселый класс,

Сдали заявление,

Чтоб простили нас.

А в аудитории

Нам не дали спать,

На виолончели

Стали нам играть.

Из-под парт вылазили

Грустные глаза,

Ведь под эту музыку

Танцевать нельзя.

Вероника Репина (8-Б класс)

Кiлькiсть переглядiв: 20