Роль психолога в школі

Навіщо потрібен психолог в школі? Робота психолога в школі нерозривно пов'язана з освітнім процесом. Для початківця фахівця школа - хороша можливість придбати цінний досвід роботи з людьми, з дітьми, досвід вирішення всіляких психологічних проблем. Але школа - це величезний соціальний інститут. Психолог працює не тільки з дітьми, а також і з педагогами та батьками. Нерідко в школі працюють декілька фахівців-психологів (психологічна служба), так як поле діяльності психолога досить широке. Розглянемо основні напрями діяльності психолога в ЗЗСО:

-Психологічне просвітництво - формування у учнів, вихованців та їхніх батьків (законних представників), у педагогічних працівників і керівників освітніх установ потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку. Створення умов для повноцінного особистісного розвитку і самовизначення учнів, вихованців на кожному віковому етапі, а також у своєчасному попередженні можливих порушень у становленні особистості і розвитку інтелекту;

-Психологічна профілактика - попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, вихованців в освітніх установах, розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам (законним представникам) з надання за допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;

-Психологічна діагностика - поглиблене психолого - педагогічне вивчення учнів, вихованців протягом усього періоду навчання, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, у професійному самовизначенні, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації.

-Психологічна корекція - активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження її індивідуальності, здійснюване на основі спільної діяльності педагогів - психологів, дефектологів, логопедів, лікарів, соціальних педагогів та інших фахівців, Ця робота включає в себе елементи гри і рисункові методи ( в залежності від віку дитини). Проведення позакласних заходів (класна година, КВК) також входять до компетенції психолога.

-Консультативна діяльність - надання допомоги учням, вихованцям, їх батькам (законним представникам), педагогічним працівникам та іншим учасникам освітнього процесу в питаннях розвитку, виховання і навчання за допомогою психологічного консультування.

Складання психолого-педагогічної характеристики дитини, яка розкриває розвиток всіх сфер і психічних процесів, здоров'я. Також характеристика дає повну картину сімейного клімату, інтересів дитини і т.д. Консультування в школі грає дуже важливу роль: кожен батько чи педагог має право звернутися до психолога з проблемою, або просити про допомогу щодо дитини.

Школа для дитини є центром освоєння соціуму. Перший досвід міжособистісних відносин, засвоєння знань, і багато чого іншого - все це отримує дитина в школі. Саме тут необхідно виробити єдину лінію роботи і педагогів, і батьків, і психолога. Тільки при взаємному прийнятті рішень, при єдиних цілях, школа може претендувати на звання соціального інституту знань.

Психолог допомагає дитині засвоїти весь цей досвід через освоєння поведінки, і побудова власної позиції, при якій у дитини виробляється усвідомлене сприйняття світу. Багато хто помилково вважають, що психолог займається лише тестуванням, а уроки психології проходять на рівні факультативних занять і не представляють нічого цінного для знань дитини. Головною позицією психолога є створення для дітей умов життєвих систем і вибір цих систем. У дитини, при злагодженій роботі психолога і педагогічного колективу, формуються умови для створення особистісної позиції (усвідомлення власного Я, впевненість, власне думка). Саме психолог виступає організаційною ланкою між дітьми та педагогами, яке необхідне для вирішення інтересів і можливостей школярів.

Від успішної роботи психолога залежать умови формування педагогічних завдань. Психолог може виявити причини неуспішності, розторможенності чи агресивності дітей. Потім робота ведеться з батьками учня. Хто краще може розібратися в поведінці дітей, як не їхні батьки? Успішне співробітництво психолога, батьків та вчителів школи часто призводить до потрібних результатів щодо поведінки дитини.

Бувають ситуації, коли дитині необхідна допомога більш вузького фахівця, ніж шкільний психолог. Тоді психолог в школі може рекомендувати іншого фахівця.

Спираючись на дослідження санкт-петербурзьких авторів А.Г. Грецоваі та А.Є. Ангервакс (2000 р.), можна сказати, що у більшості молодших підлітків вже є цілком конкретні уявлення про те, хто такий психолог і що він повинен робити. Але часто ці стереотипні уявлення настільки неадекватні, що краще б їх зовсім не було. Адже змінити вже наявне переконання завжди складніше, ніж сформувати нове. У результаті багато спроб пропаганди психологічних знань серед підлітків виявляються малоефективні, так як будь-яка виходить від психолога або відноситься до нього інформація сприймається підлітками через призму своїх переконань.

Автори наводять такі виявлені ними стереотипні подання про представників професії «Психолог»:

47,5% випробуваних сприймають психолога як лікаря, медичного працівника. Найчастіше такий "лікар" займається в поданні підлітків лікуванням психічних порушень ("психологічний доктор", "Лікує психів", "виліковує людей від неосудних станів", "лікує божевільних "). Деякі підлітки дають недиференційовані відповіді ("доктор", "лікує без ліків", "свій час присвячує хворим"), діяльність психолога як лікаря не є в їхньому розумінні вибірково пов'язаної зі сферою психіки;

14%: психолог - це вчений, що займається психікою - "вивчає психологію людини "," вивчає поведінку людей ";

10%: психолог як фахівець, який надає будь - яку психологічну допомогу - "приймає, вислуховує і дає поради", "заспокоює людей" і т.п.;

6%: психолог як вчитель - "точно такий самий вчитель, але з іншою освітою", "вчитель по психіці";

22,5%: уявлення про роботу психолога не сформовані або повністю неадекватні. Ці уявлення зазвичай позитивно ("хороша людина", "казкар здоров'я", "психолог - це круто!") Або негативно ("психолог - це псих") емоційно забарвлені, рідше байдужі ("людина", "знає, у кого які нерви "," перевіряє людини, якщо у нього плоскостопість ").

Ці дані дають зрозуміти, що уявлення про діяльність психологів відсутні менш ніж у 1 / 4 наших піддослідних, у решти певні стереотипи на цей рахунок вже сформовані. Проте вони відносно адекватно відображають суть діяльності практичних психологів лише у 10% піддослідних. Ще 20% сприймають психолога як ученого або вчителя. Звичайно, у багатьох випадках це вірно, але такий психолог - вже не та людина, до якого можна звернутися з особистими проблемами. Майже половина досліджуваних демонструють найбільш поширений стереотип стосовно психолога - вони сприймають його як лікаря, лікуючого людей з психічними відхиленнями. В якості причин, які могли б спонукати звернутися до психолога, ця група піддослідних зазвичай вказує порушення психіки.

Широке поширення неадекватних соціальних стереотипів щодо психологів, на думку авторів, не може не перешкоджати зверненню підлітків до представників цієї спеціальності. А це тягне за собою неефективність роботи психологічної служби в школі. Одним з виходів з цієї ситуації автори бачать у пропаганді психологічних знань ще в початковій школі, до початку підліткової кризи.

Кiлькiсть переглядiв: 17