Навчитися любити дитину

Мамина поведінка, її сприйняття дитини від самого початку вагітності має величезний вплив на психічний розвиток дитини. Мама вводить маленьку людинку у світ інших людей, показує їй приклад взаємодії із цим світом.

Самі стосунки у системі «батьки-потомство» навіть у дикій природі будуються на надзвичайній поблажливості, доброзичливості, ласці, терпінні в поєднанні із суворістю. Тварина ніколи не обділить своє дитинча у таких життєво важливих речах, як їжа, тепло, порятунок в захисті батьків. На жаль, агресивність по відношенню до дітей властиві лише людським істотам.На основі проведених досліджень дитячими психіатрами жінок з періоду вагітності чи перших місяців життя дитини до досягнення нею чотирьох років за допомогою спеціальних методів спостереження, вчені визначили чотири типи материнської поведінки:

1. «Надійна мама» - завжди поводиться із дитиною спокійно, доброзичливо, безумовно підлаштовує своє життя до потреб малюка, концентрується на ньому повністю та розуміє його потреби. Своїми діями така мама створює у немовляти почуття надійності, безпеки, довіри до світу, відчуття того, що його люблять.

2. «Тривожна мама» - має гіпертрофоване почуття відповідальності, зосереджується виключно на фізичному здорової, що може шкодити психічному розвитку, обмежує контакти дитини із навколишнім світом (надмірна увага до чистоти, «розвитку», ревниве ставлення прояву уваги до дитини з боку інших членів родини у вигляді «я єдина, хто може достойно піклуватися про своє маля»).

3. «Позбавляюча мама» – свідомо відмовляє у своїй увазі дитині, ігнорує потреби малюка (годування «по графіку», а не за вимогою; відсутність реакції на плач дитини із «виховною» метою тощо).

4. Мама, що частково чи повністю відсторонюється від виховання дитини. В такому випадку функції мами виконують няня чи бабуся.

Розпізнати такі типи поведінки досить легко. Наприклад по тому, як мама бере на руки немовля, одягає його: одна буде впевнено і спокійно це робити, інша – грубими жестами, не дивлячись на дитину, третя – дуже довго, абияк, четверта – перебільшено сюсюкаючи та надмірно піклуючись.

По поведінці самої дитини можливо визначити, до якого типу належить її мама:

• якщо малеча падає на підлогу, нападає на маму із кулаками, впадає в істерики, при чому сама мама дуже акуратна, педантична, витрачає багато сил на альтруїстичну діяльність, то це може свідчити про єдину доступну реакцію малюка на деспотичність у ставленні мами. Істерика – це найбільш простий спосіб звернути на себе увагу;

• якщо дитина смокче пелюшку або пальчик, лежить непорушно у «позі Христа», або навпаки смикає себе за волоссячко, б’ється голівкою об ліжечко, то це може означати, що мамі не до дитини, вона зайнята іншими справами. Така мама вважає, що нічого страшного немає є в тому, що дитина плаче: «поплаче і перестане». Однак недостатність любові формує відчуження від світу, яке може проявитися значно пізніше, затримувати психофізіологічний розвиток через брак тепла та ласки;

• якщо немовля починає плюватися грудним молоком, щипатися, дряпатися, то це може свідчити про надлишок уваги, надмірне «прив’язування» дитини до себе. Дитина вимагає таким чином свободи, відчуття себе поза симбіозом із мамою. Така ситуація нерідко призводить до розладу роботи кишково-шлункового тракту, починаються ходіння до лікарів, обстеження, навіть можливе вимушене згортання грудного вигодовування.

Проблема компетентного («надійного») ставлення мами до дитини передусім пов’язана із особливостями їх виховання, недоотриманням навичок материнської поведінки у своєму дитячому віці. Особливо часто труднощі у поведінці щодо дитини виникають у вихованець дитячих будинків, інтернатів, притулків, які не вміють та не бажають бути дружинами та матерями.

Чи можливо завоювати любов власної дитини? Так, безумовно можливо! Маленька дитина від природи доброзичлива, схильна пробачати та йти на компроміс.

Чи можливо полюбити власну дитину по-справжньому? Так, звичайно!

І для цього потрібно лише:

• глибше заглянути в себе, дати відповіді на запитання, що саме дратує і викликає негатив, де ці якості проявляються в самій мамі - ретельно попрацювати над власними страхами і проблемами;

• усвідомити, що дитина – це не відображення когось із батьків, не копія і «чистий лист», на який мама зобов’язана нанести свій малюнок, а окрема автономна істота із власними потребами, бажаннями і життєвим шляхом;

• обіймати, обіймати, обіймати та вчитися відчувати.

Любов – все приймає і все пробачає, знешкоджує всі страхи і вирішує всі проблеми.

Типологія батьківського ставлення

Спілкування мами із своєю майбутньою дитиною та взаємодія із нею є дуже важливим фактором, який впливає на відчуття материнства під час вагітності. Після народження дитини саме цей фактор є головним джерелом для дитячого розвитку.

Мама впливає на здоров’я та психічну повноцінність свого малюка особливо вагомо у період перших місяців після народження. Саме у цей період завдяки спілкуванню з мамою формується базова довіра до світу та майбутня стійкість особистості.

Є декілька типів батьківського ставлення, що беруть початок свого розвитку ще із періоду вагітності. Залежно від того, що саме впливає на це ставлення (емоції: прийняття-неприйняття, симпатія-антипатія, близькість-віддаленість..), і формуються ці типи батьківського відношення:

1. відчуження – неприйняття дитини як конкретної особистості. Батьки бажають обмежити контакти із дитиною, використовуючи для цього заборони, ставляться холодно, принижуючи дитину.

2. байдужість – холодне ставлення, але без ворожості. При такому ставленні батьки приділяють увагу дитині лише у випадках наполегливої вимоги з її боку, а батьківське піклування в основному поширюється на задоволення фізичних потреб дитини – у їжі, одягу тощо.

3. гіперопіка або тривожне ставлення – це є намаганням відгородити дитину від усіляких труднощів, навіть засобами покарання самостійності та незалежності. При цьому всьому дитина посідає найбільш привілейоване, центральне місце у родині, відносини із нею мають емоційні, насичені.

4. надвимогливість – передбачає постійне наголошення на своїй владі та верховенстві у батьківському ставленні. Основним засобом виховання в такому варіанті розвитку стосунків є введення заборон та обмежень для дитини. Основною задачею надвимогливих батьків є сформувати в своїй дитині якісь визначені якості та здібності, що мають вагоме значення для когось із батьків.

5. стійкість – це сприйняття дитини як природної частини загального життя. Батьки, що займають таку позицію радо займаються із дитиною, але не прикладають надмірних зусиль для її виховання, виражають стійкі позитивні емоції, гарно ставляться до дитини.

6. активна любов або «допомагаюче ставлення» - це ситуація, в якій батьки приділяють дитині багато свого часу, намагаються допомогти у спробах дитини бути незалежною та самостійною, як правило, завжди займають позицію партнера.

Формування того чи іншого типу батьківського ставлення залежить від багатьох умов:

1. особливості особистості батьків – характер, темперамент, умови проживання, тип професійної діяльності мають значний вплив на особистість дорослої людини;

2. особистісні і психологічні особливості дитини, що впливають на формування батьківського ставлення – поведінка, властивості характеру, стан здоров’я дитини та інші елементи можуть визначати ставлення батьків до неї, враховуючи їх власні установки;

3. особливості сімейного спілкування серед дорослих членів родини – модель сімейних стосунків, розподіл ролей у сімї, взаємовідносини між чоловіком та дружиною, між ними та їхніми власними батьками мають істотний вплив на ставлення до дітей;

4. соціальні, культурні та сімейні традиції батьківської поведінки – у різних культурах існує різне бачення процесу виховання та ставлення до дітей, як і в різних сімейних традиціях, поглядах та переконаннях щодо місця дитини серед дорослих, її бажаної поведінки та рівня «слухняності».

В кожному конкретному випадку взаємостосунків батьків та дітей є можливість переглянути свої погляди, установки, визначити мотиви, які вами керують та оптимально налагодити відносини із малюками, якщо існують якісь труднощі.

Знати проблему та її причини – це вже половина пройденого шляху для її вирішення!






Тато поїхав у відрядження

Навіть найменша дитина відчуває тривалу відсутність одного з батьків. Не варто думати, що для дитини важлива тільки мамина увага. Якщо сім'я повна, то відсутність тата для малюка теж не проходить безслідно. Навіть, якщо тато їде всього на пару днів, дитина нудьгує і чекає повернення. Можливо, вона поки що не в змозі пояснити свої почуття на словах, але її поведінка скаже сама за себе.

Ну а якщо відрядження має стати тривалою, то й самі батьки починають турбуватися. Звичайно, часи на вашу родину чекають нелегкі, але чуйне та уважне ставлення батьків не дасть татові втратити тісний духовний зв'язок з малятком. Ми ж відкриємо пару секретів, які допоможуть зберегти контакт з дитиною на відстані.

1. Якщо відрядження для тата перше, то, швидше за все, за ним закріпилися певні обов'язки: гуляти, купати або забирати малюка з садка. У цьому разі вашій сім'ї доведеться змінити звичний життєвий уклад: тимчасово татові обов'язки ляжуть на плечі мами. Але татусеві не варто хвилюватися, що мама повністю займе його місце в серці дитини. Після повернення крихітка з радістю повернеться до колишнього способу життя.

2. Мамі цілком під силу сформувати позитивний образ тата в уяві дитини. Наприклад, можна щодня цілувати її перед сном від імені папи.

3. Досить часто батьки, які, в силу зайнятості на роботі, не приділяють діткам багато уваги, намагаються компенсувати цю саме увагу подарунками. В результаті - дитяча завалена іграшками, а дитина все одно відчуває нестачу спілкування. Якщо дитина помітно хвилюється через відсутність тата, то з нею потрібно просто більше спілкуватися. У наш час зв'язок налагодити нескладно: телефон, комп'ютер і навіть Skype - до твоїх послуг. Дзвонити потрібно якомога частіше і, бажано, в один і той же час, наприклад, перед сном. Не потрібно обмежуватися передачею привіту через маму, обов'язково слід запросити малюка до телефону, щоб розпитати про його новини і розповісти про свої. Для нас, дорослих, це дрібниці, а дитина буде відчувати свою причетність і значущість для тата.











Де спати малюкові?

Переваги та недоліки спільного сну.

Зараз йде широкомасштабна агітація за «гуманність» до дитини. І гуманність ця іноді викликає здивування у людей старшого покоління. Наприклад, зараз більшість молодих мам носять дітей в слінгу і кладуть їх з собою спати, щоб маленька дитина могла постійно відчувати свою маму.

Тільки поруч із мамою малюк відчуває себе в безпеці. І через таку надмірну постійну близькість у багатьох мам виникає депресія ... Але зараз не про це. Давайте краще поговоримо про те, чи варто класти дитину з собою спати з практичної точки зору, чи потрібні нові подушки, ковдри тощо.

Малюки в середньому до шести місяців життя досить часто їдять - мінімум раз на 3 години. А якщо мама годує дитину грудьми - навіть частіше. І вночі багато дітей також кілька разів прокидаються, і їх потрібно годувати. Звичайно, в таких випадках набагато простіше покласти дитину спати разом з собою. Тільки дитина прокидається - відразу даєш їй груди і продовжуєш мирно спати. До речі, не варто побоюватися того, що ви можете випадково зачепити або задавити дитину під час сну. Якщо жінка психічно здорова і не п'яна, то такого ніколи не трапиться. Досвідчені матусі не дадуть збрехати, що материнське чуття до такої міри розвинене, що вони прокидаються за кілька секунд до того, як відкриє очі їх дитина. Вони відчувають, коли їй щось потрібно.

Для того щоб дитині було зручно і приємно спати на батьківському ліжку, бажано придбати ортопедичний матрац (особливо, якщо ліжко або диван старі і прогнулися), постільну білизну веселого забарвлення з натуральних тканин. І не забувайте регулярно її змінювати. Подушка дитині до року не потрібна. Краще покласти їй під голову складену в кілька разів пелюшку. А якщо і купувати подушки, то тільки ортопедичні.

Як би там не було, без ліжечка не обійтися. Залишати дитину на ліжку одну небезпечно. Деякі активні малюки вже в два місяці вміють перевертатися. Та й не вічно ж дитині з батьками спати! До року - цілком достатньо, а пізніше малюка необхідно відучувати від батьківського ліжку. Пізніше відлучення загрожує психологічними проблемами у дитини.

У ліжечку зручно і заколисувати дитину. Зараз існують зручні ліжечка не тільки на коліщатках, але і на полозках, і навіть з електронною системою заколисування. Це заощадить ваші сили і час. Не ставте ліжко біля вікна і обігрівальних приладів, регулярно провітрюйте приміщення, де спить ваша дитина, співайте колисанки і купайте малюка перед сном. Ці нескладні правила допоможуть зробити сон вашої дитини спокійним, незалежно від того, з батьками вона буде спати або окремо.








Найкраща різниця у віці між дітьми…

Різниця менше двох років

З досвіду мам. Зі швидкими змінами в складі сім'ї ви зменшуєте обсяг часу, що проводиться в «режимі дитини». Для багатьох мам це добре - врешті-решт, скільки разів ви шукали останню модель коляски і думали про те, як убезпечити свій будинок від малюка, що починає повзати? Всі деталі виношування і прорізування зубів виразно збереглися у вашій пам'яті, якщо у вас двоє (чи троє!) дітей поспіль. У той же час, жінки, стомлені від довгих спроб завагітніти першою дитиною, або ті, хто вийшли заміж після 30, зацікавлені в тому, щоб скоріше зачати ще одного малюка, поки дозволяє організм.

Плюси. Якщо Ви прикладете зусилля, то через рік-другий будете винагороджені тим, що у вас будуть діти, які добре один одного розважають і чудово збігаються в думках, коли постає питання про іграшки або заняття. Багато мам також виявляють, що діти з різницею менше 2-х років зазвичай менш ревнісно ставляться до нової дитини.

Яка сама несподівана вигода такої різниці у віці? Гроші. Хоча ви можете лякатися подвійних витрат з дітьми-однолітками, майте на увазі, що багато дитячих центрів (наприклад, в яких діти займаються танцями, малюванням), і навіть деякі дитячі сади надають знижки для молодших братів-сестер. Одяг старшої дитини, все ще практично новий і модний, може носитися і молодшою дитиною. Те ж стосується іграшок, колисок, автокрісел та інших важливих речей, а також одягу для мами.

Мінуси. Хай живе безлад! Іноді здається, що ваші діти спеціально домовляються по черзі «робити» мимо горщика, верещать від радості і в нападах гніву, щоб не дати вам зітхнути спокійно. «Перші два роки були справді важкими, - каже, мати 5-річного Чарлі і 4-річної Аліни. - Хтось був постійно хворий або не спав. Я думала, що я упускаю багато того, чим можна було насолодитися, тому що ми весь час були в стані кризи».

У ці перші дні ваш шлюб також отримає перевірку на міцність, так як ви обидва бачитемете лише нескінченну стрічку з годування, прання і безсонних ночей.

Думка фахівця. Навіть якщо ваша старша дитина спочатку не проявляє ревнощів, вона може почати це робити через те, що руйнується її маленький світ. «1-2-річна дитина може бути не в змозі висловити свої почуття і навіть зрозуміти, чому вона збентежена або сердита».

Проявляйте турботу по відношенню до обох малюків, щоб ніхто не відчував себе покинутим. Коли ви тримаєте на руках немовля, і ваш старший малюк знаходиться в кімнаті, ви можете сказати: «Давай я розкажу тобі про твого старшого брата - він вміє робити безліч речей!» Потім наведіть пару прикладів, таких як будувати з кубиків або штовхати м'яч.

Як зберегти гармонію в будинку? Не бійтеся попросити допомоги у чоловіка, своїх батьків, або няні, яка зможе дати вам перепочинок і можливість приділити додаткову увагу малюкові



Різниця від 2 до 4 років

З досвіду мам. Невелика, але все ж таки не дуже маленька різниця у віці означає зберегти психіку всім. Ви вже давно висипаєтеся з тих пір, як з'явилася перша дитина, так що без здригання думаєте про майбутні нічні недосипання. У той же час пройшло ще досить багато часу, щоб ви забули, як доглядати за немовлям. Ви вже досить подумали про майбутнє і виробили чітку батьківську філософію (головне, не допустити того, щоб другий малюк звик спати тільки в машині, як його старший брат).

Плюси. Так як ваша старша дитина швидше за все вже ходить у дитячий садок, у вас є час побути з вашим новонародженим. «Я не розуміла, як здорово вікова різниця вплине на час, який я проводжу з кожною моєю дитиною, - говорить мати трьох дітей з різницею 3-4 роки. - Цікаво, які діти бувають різні, коли знаходяться удвох зі мною і коли ми збираємося всі разом».

У той же час, діти все-таки досить близькі за віком, щоб грати в деякі іграшки та ігри, і багато мам кажуть, що старший малюк є природженим наставником і для фізичного і для вербального розвитку молодшого. «Я завжди дивувалася, наскільки більше розвинений Богдан, ніж Данило, коли він був в його віці, - говорить Олена про своїх 4-х і 7-ми річних синів - Богдану було за ким тягнутися. Він почав раніше ходити, плюс він набагато краще грає в футбол завдяки тому, що Данило навчав його, як це робиться. Тепер вони грають разом”.

З точки зору роботи, 2-4-річна різниця між дітьми, напевно, є ідеальною, якщо взяти до уваги, що ви берете класичні декретні відпустки і потім повертаєтеся на повну ставку. «Така різниця у віці дітей допомогла мені на кілька років зосередитися на тому, як навчитися бути матір'ю, а потім вже спокійно повернутися на роботу», - говорить, страховий агент і мати трьох дітей, народжених з різницею в 3 роки . Завдяки такій різниці між дітьми ви можете з одного декрету відразу йти в інший, що дасть вам можливість зосередитися на материнстві, а не «стрибати» між кар'єрою і дітьми.

Мінуси. Для деяких мам, повертатися від дитини, що вже підросла, знову до новонародженого і підгузків, а потім знову - може змусити відчути себе в дуже незавидному варіанті «Дня бабака». «Не рахуючи перерв у кілька місяців, - говорить мама двох дітей, - я міняла підгузки майже 5 років!» Ця різниця у віці між дітьми може особливо погано відбитися на часі сну - ваша старша дитина переросте денний сон саме тоді, коли вам дійсно потрібна знову ця денна перерва.

Також складно скористатися допомогою няні, коли у вас є непосидючий малюк і новонароджений. «Коли мій старшенький був ще малий, знайти кого-небудь, щоб подивився за ним годинку-другу, було легко. Усі члени родини готові були запропонувати свою допомогу, - говорить, мати двох дітей з дворічною різницею. Але 2-річна дитина і немовля, або коли вони підростають - 5-річний і 3-річний ... ну, ніхто навідріз не відмовляється допомогти, але ясно дають зрозуміти, що до них треба звертатися лише в самому крайньому випадку».

Думка фахівця. Ваш первісток може важко звикати до способу життя немовляти - він звик, що ви цілком присвячені йому, а тепер, кожного разу, коли ви не можете пограти з ним, він може засмучуватися. У результаті ваша старша дитина може заподіяти шкоду малюкові - з цікавості або ж через те, що буде злою на нього - але ваша реакція на таку поведінку може назавжди покласти між дітьми суперництво. «Постійно кажучи вашій старшій дитині «ні», можна спровокувати ревнощі, тому що так старшенький може подумати, що ви повністю на боці молодшого». - Негайно карайте будь-які агресивні прояви, але швидко міняйте акценти, показуючи старшому малюкові, як тримати і розважати його маленького братика або сестричку.

Як зберегти гармонію в будинку? Залучення вашої старшої дитини до допомоги з новонародженим, може змусити її відчути себе важливим членом сім'ї.

Різниця в 5 і більше років

З досвіду мам. Якщо ви хотіли трохи почекати, перш ніж зачати другу дитину, або просто час швидко і непомітно збіг, знайте, що є багато позитивного у великій різниці у віці. Ваші діти кожен отримує перевагу бути «єдиною» дитиною - море особистої уваги, але також вони отримують і дружбу з молодшим братом (сестрою), навіть якщо ці відносини і не супер-близькими. У той же час, ви більш повно зможете зосередитись на кожній дитині. «Я виразно відчувала, що я пізнаю своїх дітей як особистостей», - говорить мати трьох дітей, у якої 8-річна різниця між першою і другою дитиною. «Велика різниця у віці між дітьми дозволила мені повною мірою насолодитися хвилинами, які були у мене з кожним з моїх молодших дітей».

Плюси. Ви будете трохи старшими, але розумнішими і більш впевненими в собі. «Я не така виснажена, яка я була з моїми двома старшими дітьми, я більш спокійно ставлюся до батьківства і навчилася не сіпатися з-за кожної дрібниці ». Ваш чоловік, швидше за все, буде тієї ж думки. У шлюбі у вас були роки, щоб навчитися бути єдиним фронтом для дітей, і в той же час приділяти час один одному, так що цей проміжок може бути найлегшим для вашого шлюбу. Ваш первісток теж може допомогти.

Ваш малюк стає більш досвідченим керівником, ніж він був би з братом (сестрою) меншої різниці у віці. Ростемо разом, старша дитина може допомагати молодшій, розповідаючи їй про правила дитсадка, заняття в школі, поведінку в групі і ще багато про що.

Мінуси. Кожен день ви носитесь між школою, різноманітними курсами для старшої дитини, і дитячим садом, розвиваючими заняттями для молодшої.

З точки зору фінансів, така перерва має деякі втрати. Ваша коляска для прогулянок та автомобільне крісло застаріють, і вам потрібно буде купувати все нове.

Думка фахівця. Забудьте про дрібні прояви дитячих ревнощів - ваш старша дитина буде вести себе неприховано злобно. «Поява нового члена сім'ї може бути сприйнята набагато важче для того, хто довгий час був єдиною дитиною в сім'ї, - говорить професор Марков Ю. - У вас буде 9 місяців, щоб підготувати її, використовуйте цей час для розмов про всі позитивні і можливо, нелегкі очікувані зміни».

Як зберегти гармонію в будинку? Новонароджений малюк буде користуватися загальною увагою і захопленням, так що не забудьте любити і балувати і свою першу дитину.

Кiлькiсть переглядiв: 65