Креньов Руслан Миколайович - практичний психолог.

Перед психологічною службою ліцею стоїть завдання: підвищення ефективності супроводу освітнього процесу, своєчасне виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекція міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактика відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці. Психологічна служба школи складається в систему, що спрямована перед усім на індивідуальну роботу з дитиною з метою максимального виявлення її творчих здібностей та умов її розвитку, формування здорового способу життя, подолання кризових життєвих ситуацій тощо.

---

Поради практичного психолога Креньов Р.М.

Брошура ” Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам”

ЮНІСЕФ зібрав у цій брошурі інформацію про ознаки, які вказують на потребу звернутися за психологічною підтримкою, техніки допомоги собі та дітям, ігри та вправи для стабілізації емоційного стану, а також контакти спеціалістів.

ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПЛАН РОБОТИ:

Відвідування вдома для з’ясування умов проживання учнів, особливостей сімейного виховання (здійснюють учителі та соціальні педагоги).

• Виявлення на основі спостереження й експертного опитування педагогів учнів „групи ризику”, схильних до аутоагресії.
• Індивідуальне консультування учнів для зниження психоемоційного напруження й надання допомоги у вирішенні конфлікту (повторні консультації).
• Індивідуальне консультування батьків і педагогів для розкриття особистісних рис дитини й попередження конфліктних ситуацій.
• Корекційно-розвивальна робота з розвитку соціальних навичок (сприяє підвищенню впевненості в собі, розкриває позитивні сторони свого життя й особистості).
• Психологічна просвіта батьків і педагогів про аспекти суїцидальної поведінки.

ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:

• попередні спроби самогубства;
• погрози суїцидом (прямі й замасковані);
• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);
• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;
• алкоголізм;
• уживання наркотиків і токсичних речовин;
• афективні розлади (особливо – важкі депресії);
• хронічні й смертельні захворювання (СНІД);
• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);
• фінансові проблеми (звільнення).

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
• занурення в роздуми про смерть;
• відсутність планів на майбутнє;
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;
• написання заповіту, прохання про прощення.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

1. Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною

бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

1. Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не

залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

• забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
• пити багато води (не менше 2 л на день);
• нормоване фізичне навантаження;
• повноцінний відпочинок, достатній сон;
• дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
• контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
• заборону на лихослів’я у домашньому колі;
• формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
• допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
• розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
• підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;
• ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
• спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
• вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
• виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;
• виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

Практичний психолог та соціальний педагог працюють над цілим рядом проблем, серед них:

-„Психологічна готовність та адаптація першокласників до навчання в школі”;

- “Адаптація дітей до умов перебування у ЗЗСО”;

-„Обдаровані діти”;

-„Особистісно-орієнтований підхід у освітньому процесі”;

-„Профілактика та попередження відхилень у становленні особистості”;

- “Профорієнтаційна робота”;

-"Корекційно-розвиваюча робота з дітьми ”групи ризику” тощо.

Під впливом екстремальних ситуацій у людини порушується базове почуття безпеки,розвиваються хворобливі стани травматичного та посттравматичного стресу, а такожневротичні та психічні розлади.

Практичний психолог працює з дітьми із різним ступенем включеності в травмуючіподії. Тому фахівцю слід проводити як профілактичні, так й індивідуально зорієнтованізаходи. Дітям, які переживають гостру фазу стресу, потрібно надати першу психологічнудопомогу (це може робити не лише практичний психолог). Із дітьми, які перебувають у станіпосттравматичного стресу, необхідно проводити відновлювальну роботу. Для тих, у кого підвпливом нестабільної ситуації через емоційну зараженість підвищився рівень тривожностічи проявляються поведінкові проблеми, доцільно створити відчуття безпеки,передбачуваності. Розглянемо ці напрями роботи практичного психолога детальніше.

Надання першої психологічної допомоги

Гостра стадія стресу блокує цілеспрямовану діяльність людини. Дитина не має всвоєму життєвому досвіді засобів для подолання цього стану. Вона стає дуже сприйнятливоюдо мінімальної допомоги. Ефективною в такому разі є будь-яка підтримка дорослих. Зокрема,надати першу психологічну допомогу покликаний практичний психолог. Ідеться просукупність заходів підтримки і практичної допомоги.

Традиційно виокремлюють такі принципи надання першої психологічної допомоги:

● захищати безпеку, гідність і права людини;

● адаптувати свої дії відповідно до культурних традицій;

● бути обізнаним щодо способів реагування на надзвичайну ситуацію;

● берегти себе.

Не всі діти, які перебувають у кризовому стані, потребують першої психологічноїдопомоги. У деяких із них достатньо ресурсів для самостійного виходу із кризового стану,вони мають адаптивний досвід, що дає їм змогу втримати емоційну рівновагу. Основне длядитини, яка перебуває в такому стані, — наявність поряд урівноважених дорослих (батьків,педагогів тощо).

Усвідомити потребу в психологічній допомозі здатна не кожна дитина. Нав'язування їйтакої допомоги може спричинити роздратування й агресію з її боку. Тому фахівці, якіперебувають поруч (практичні психологи, соціальні педагоги, учителі), мають бутичутливими до потреб дитини: не наполягати на допомозі, однак бути готовими надати її.Якщо допомога потрібна, важливо, щоб практичний психолог критично оцінив своїможливості, а за необхідності — делегував роботу відповідним фахівцям. Емоційнупідтримку може надати кожний, хто є поруч, навіть нефахівець. Однак іноді дитина потребуєспеціалізованої медичної, психіатричної та соціальної допомоги. Тож завдання практичногопсихолога — надати необхідні контакти батькам, направити їх до відповідних фахівців.

Кризова ситуація: вікові особливості реагування

Реакції на кризову ситуацію в дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно,різними є ризики в таких ситуаціях, а також потреби виходу з них.

ДІТИ МОЛОДШОГО шкільного віку

Переживаючи кризову ситуацію, діти молодшого шкільного віку можуть відчувативласну провину за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівенькомунікації або ж вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей укризових умовах. Також діти молодшого шкільного віку можуть проявляти такі реакції натравмуючу кризову ситуацію:

• недовіра до оточення;

• погіршення успішності;

• болісне реагування на критику;

• перезбудження;

• тривожність;

• емоційний ступор;

• уникання місць, людей, предметів, що нагадують про травмуючу подію.

Реакції підлітків на травмуючу ситуацію можуть бути такими:

• емоційна байдужість — захисна реакція;

• негативізм, «спалахи» гніву, агресії;

• уникання спілкування;

• ризиковані вчинки;

• занепокоєність щодо своєї безпеки та можливості повторення травмуючихподій;

• зміни в поведінці, в успішності;

• зниження уваги та концентрації;

• підвищена активність, перезбудження;

• роздратованість;

• прогулювання уроків;

• скарги на самопочуття;

• тривожні думки, бажання помститися;

• постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того, щотрапилося.

Старшокласники також дуже чутливі до травмуючих ситуацій. Переживаючи їх, вониможуть стати жертвами торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, їх можуть завербувати довійськових формувань тощо.

Ознаки посттравматичного стресу

Іноді в дітей, які пережили стан гострого стресу та отримали першу психологічнудопомогу, посттравматичний стрес переходить у хронічну стадію, яка триває більше трьохмісяців.

Виокремлюють такі ознаки посттравматичного стресу:

• невмотивована пильність — людина уважно стежить за всім, що відбувається,очікуючи на небезпеку;

• різке реагування на голосні звуки;

• відсутність таких проявів, як радість, любов, грайливість, спонтанність тощо,труднощі під час встановлення близьких і дружніх контактів з оточенням;

• агресивність — прагнення розв'язувати проблеми за допомогою сили.

Виокремлюють не лише фізичну, а й психічну, емоційну та вербальну агресивність;

• порушення пам'яті та концентрації уваги — особливо в разі наявностістресового чинника;

• депресія, якій передують нервове виснаження, апатія і негативне ставлення дожиття;

• загальна тривожність, що проявляється на таких рівнях:

- фізіологічному — біль у спині, спазми шлунка, головний біль;

- психічному — постійна занепокоєність, стурбованість, параноїдальні прояви;

- емоційному — страх, невпевненість у собі, комплекс провини;

• напади люті, гніву;

• зловживання лікарськими препаратами, наркотичними речовинами, алкоголем;

• нав'язливі спогади — один із важливих симптомів, що вказує напосттравматичний синдром. У пам'яті людини раптово постають страшні сцени, пов'язані ізтравмуючою подією. Ці спогади можуть виникати як уві сні, так і під час неспання;

• галюцинаторні переживання — настільки яскраві, що події, які відбуваються вцей момент, здаються менш реальними;

• безсоння, кошмари, у результаті яких виникає регулярне недосипання, щопризводить до нервового виснаження. Безсоння може бути зумовлене високим рівнемтривожності, емоційного напруження;

• думки про самогубство;

• почуття провини, що іноді провокує самознищувальну поведінку.

---

«Як зробити спілкування з дитиною доброзичливим?»

Пам'ятка для батьків

✔ Визначте те, що вас дратує в дитині. Поміркуйте, чи не пов'язано це з аналогічними якостями або рисами характеру у вас та ваших близьких. Тому якщо хочете змінити дитину — почніть із себе.

✔ Спробуйте порахувати до десяти перш ніж сказати дитині образливі слова. Це дасть змогу витримати паузу та поміркувати над тим, як можна «м'якіше» висловити те, що вам не подобається в її поведінці. Адже зауваження слід робити так, щоб дитина їх справді почула. Інакше вона може «закритися» від образи, чекаючи вдалої нагоди, щоб відповісти вам тим самим. Наприклад, звертання до дитини «Ти, ледарю, сідай робити уроки» можна перефразувати так: «Давай сплануємо твій час: через п'ять хвилин ти сідаєш робити домашнє завдання, а через годину виконаєш його і підеш гуляти».

Ігри для зняття втоми, напруги, агресії

Гра позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Допомагає йому набути певних навичок у багатьох видах діяльності, що готує до дорослого життя. Також гра є величезним терапевтичним ефектом: допомагає розслабитися, подолати страхи, агресію, знімає напругу, допомогти в спілкуванні, налагодити контакт із батьками.

«Солдат та ганчіркова лялька»

Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися це навчити їх чергуванню сильної напруги м'язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити у ігровій формі. Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона солдат. Згадайте разом з ним, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово «солдат». Після того як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду «ганчір'яна лялька». Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка повинні максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м'яке, податливе. Потім гравець знову має стати солдатом.

Примітка: закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочила.

«Насос та м'яч»

Якщо ваша дитина хоч раз бачила, як м'яч, що здувся накачують насосом, то йому легко буде увійти в образ та зобразити зміни, що відбуваються в цей момент із м'ячем. Отже, станьте навпроти один одного. Гравець, що зображає м'яч, повинен стояти з опущеною головою, мляво висячими руками, зігнутими в колінах ногами (тобто виглядати як не надута оболонка м'яча). Дорослий тим часом збирається виправити це становище і починає робити такі рухи, як у його руках знаходиться насос. За мірою збільшення інтенсивності рухів насоса «м'яч» стає все більш накаченим. Коли у дитини вже будуть надуті щоки, а руки з напругою витягнуті в сторони, вдайте, що ви критично дивіться свою роботу. Поторкайте його м'язи і нарікайте на те, що ви перестаралися і тепер доведеться здувати м'яч. Після цього зобразіть висмикування шланга насоса. Коли ви це зробите, «м'яч» здувається настільки, що навіть впаде на підлогу.

Примітка: щоб показати дитині приклад, як грати надуючи м'яч, краще спочатку запропонувати йому побути в ролі насос. Ви ж напружуватиметеся і розслаблятиметеся, що допоможе і вам відпочити, а заразом і зрозуміти, як діє цей метод.

«Ласкові лапки»

Ціль: зняти напругу, м'язові затискачі, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати відносини між дитиною та дорослим. Дорослий підбирає 67 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихователь пояснює, що по руці ходитиме «звірятко» і буде торкатися лагідними лапками. Треба із заплющеними очима вгадати, який «звірятко» торкається до руки та відгадати предмет. Дотику мають бути погладжуючими, приємними. Варіант гри: «звірятко» буде торкатися щоки, коліна, долоні. Можна змінитись з дитиною місцями. забруднитись не страшно.

«Клякси, монотипія»

Для цієї гри необхідні: фарби, пензлик, білий папір. Перед початком гри аркуш паперу необхідно скласти навпіл, та малювати на одному боці. Дітям пропонують взяти фарбу будь-якого кольору, який подобається і бризнути на аркуш паперу, поставити ляпки. Потім взяти інший колір і зробити те саме. Можно використовувати відтінки одного кольору. Після цього скласти обидві половини листа та швидко розкрити. Отриманий малюнок розглядають, і дитина розповідає, на що схожий його малюнок. Ця гра сприяє зняттю агресії, напруження. Більше агресивні діти вибирають і похмуріші кольори, в малюнках бачать чудовисько і т.п. У той же час діти починають вільніше висловлювати свої емоції, почуття.

«Фантом людини»

Матеріали: фарби, пензель, лист із намальованим на ньому зображення людини. Перед початком гри необхідно дізнатися у дитини, як вона розуміє значення слів – радість, сум, біль, сором, образа. Можна, можливо попросити навести приклад, ситуацію, коли у дитини було подібний стан. Дитині пропонують розглянути зображення людини. Після цього заплющити очі і згадати ситуацію, коли дитині було радісно, потім із заплющеними очима ж газами уявити якого кольору радість, якщо не знають, просто сказати який колір вони бачать, коли думають про радісну подію. Уявити де радість сконцентрувалася - в голові, у руці, нозі, серце. Потім розплющити очі, взяти кисть, вмочити її в цей колір і додати до цього місця. Те саме зробити з іншими станами - сум, біль, сором, образа. Рекомендується проводити з дітьми старшого віку. Вправа сприяє рефлексії.

«Берег моря»

Усім дітям пропонують лягти на килим та заплющити очі. Після цього вихователь починає розповідати тихим голосом: Уявіть, що ви лежите на березі моря. Нікого немає поряд, тільки птахи співають, хвилі б'ються об берег і шумить вітер. Сонечко поступово пригріває, ваші ручки, ніжки, очі все тіло розслаблено, вам добре. Не хочеться рухатися, вдалині чути шум моря - шшшшшшшшшшш, шшшшшшшш. Хвилі набігають одна одну, піняться, якщо витягнути шкарпетки, то можна кінчиками пальців дотягнутися до води. Під долонькою теплий пісок, м'який, він просочується крізь пальці. Зручно підтримує голову. Вам легко, спокійно, добре. Високо на головою шумить вітер – шшшшшшшшш, шшшшшшшшшшш. Жарко. Ось тінь від дерева впала на вас, і стало прохолодно, сонечко більше не гріє так сильно. Ви потихеньку потягуєтесь, ручки, ніжки напружуються. Відкриваємо очі, лежимо, не рухаємося. Відпочили? Тепер можна вставати.

---

Вправи для дітей та підлітків, які перебувають у стресовій ситуації, для зняття психоемоційного напруження, психогімнастика

Заняття та розслаблення для зняття напруги

wym-1667225245575

Дихальна гімнастика

wym-1667225726454

Щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною - це перш за все психологічна травма, яка зачіпає всі сфери функціонування дитини - фізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісну і міжособистісну.

Сексуальне насильство над дитиною - тема дуже складна, суперечлива, що викликає неприйняття, протест і гаму суперечливих переживань.

Сексуальне насильство над дитиною часто призводить до важких наслідків і часто до психопатології, особливо у випадку, якщо дитина опинилася один на один зі своєю проблемою.

Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють:

• невластиві віку знання про сексуальні стосунки;
• нічні кошмари, страхи, енурез. Це свідчить про невротизацію дитини. Означає, що з дитиною щось сталося, що слід звернути увагу і прояснити.
• депресія, низька самооцінка;
• самогубні думки;
• відчуженість;
• проституція, безладні статеві зв'язки;
• відраза до свого тіла. Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з'являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка - якщо зі мною так вчинили, значить я погана.
• підвищений рівень агресії і т.д.

Під час війни поширені різні форми сексуального насильства, кожна з яких є воєнним злочином: зґвалтування, погрози зґвалтування, каліцтво статевихорганів, примусова проституція, примус дивитися на сексуальну наругу, сексуальне рабство, примусова вагітність, примусовий аборт, примусове оголення тощо.

Звичні механізми отримання допомоги під час війни недоступні. Наприклад, на територіях, де тривають активні бойові дії чи які перебувають вокупації, люди зазвичай фізично не можуть звернутися в лікарню, поліцію,прокуратуру, до правозахисника чи психолога.

З питань сексуального насильства можна звертатися до таких служб:

Нацполіція 102

Офіс Генерального прокурора: за телефоном 0 800 507 001

за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)

через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/wym-1669325324881

через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot

електронною поштою: conflict2022.ua@gmail.com

Урядова гаряча лінія 15 47

На Національних гарячих лініях Громадської правозахисної організації«Ла Страда-Україна» можна отримати психологічну, правову, інформаційнудопомогу, а також супровід постраждалих від сексуального насильства:

Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)

Telegram CHL116111

Instagram childhotline_ua

Facebook childhotline.ukraine

---

Найбільші ризики для життя і здоров'я підлітків пов'язані із уживанням психоактивних речовин (ПАР).

Тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики тощо. Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти. Тому їх називають психоактивними речовинами (такими, що впливають на психіку людини).

Деякі з них використовують у медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, але не заборонені законом. Це тютюнові й алкогольні вироби, препарати побутової хімії.

Однак є ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це наркотичні речовини, наркотики. Хоч наркотичний ефект можуть мати й інші психоактивні речовини, до прикладу, деякі ліки, та загалом наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом.

Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність.

Фізична залежністьвиявляється в тому, що організм не може нормально функціонувати без ПАР, що викликає сильний потяг до цієї речовини. Фізична залежність характеризується звиканням до ПАР і наявністю абстинентного синдрому («ломки») через відсутніть наступної дози. Пошук і прийом наступної дози стає життєвою потребою. Особливо швидко розвивається фізична залежність від наркотиків.

Психологічна залежність— це хворобливе прагнення вживати ПАР, щоб отримати приємні відчуття або позбутися неприємних. Психологічна залежність завжди виникає при систематичному вживанні ПАР, але може виникнути і після одноразового прийому, наприклад, деяких синтетичних наркотиків.

Наркотична залежність не виникає за одну ніч. Це відбувається поступово, крок за кроком, часто непомітно для людини. За влучним висловом Семюела Джексона: «Пута звички є надто слабкими, аби їх можна було помітити до того моменту, коли вони стають надто міцними, щоб їх можна було розірвати».

Іноді людина сама не знає, може вона ще контролювати себе чи вже потрапила в тенета залежності.

Кроки до виникнення залежності Крок 1.Експерименти з психоактивними речовинами. Крок 2.Епізодичне вживання психоактивних речовин. Крок 3.Вживання психоактивних речовин регулярно (раз на тиждень або частіше), але в малих дозах. Крок 4.Неконтрольоване вживан­ня наркотиків.

Ознаки наркотичної залежності: вживання психоактивних речовин , щоб відволіктися від проблем; нав’язливі думки про те, щоб дістати чергову дозу; продаж речей чи крадіжки, щоб роздобути гроші; провали в пам’яті, коли неможливо згадати, що робив напередодні; поява нових друзів, які вживають психоактивні речовини; відсторонення від родини і давніх друзів; втрата інтересу до всього, що раніше цікавило; напади тривоги, депресії, люті; постійні обіцянки не вживати наркотики, невдалі спроби зупинитися; вживання психоактивних речовин наодинці; виникнення абстинентного синдрому через відсутність наступної дози; потреба вживати більшу дозу, щоб відчути той самий ефект.

Вживання тютюну, поряд із вживанням алкоголю, неправильним харчуванням та малорухливим способом життя, є одним з основних чинників, що спричиняють неінфекційні захворювання і передчасну смертність населення. Куріння в підлітковому віці уповільнює темпи фізичного розвитку, ускладнює статеве дозрівання, негативно позначається на стані ще не зміцнілої серцево-судинної системи, легенів, інших систем організму.

Миттєві наслідки куріння.Відомо, що тютюновий дим містить понад 4000 різних хімічних сполук, серед яких найнебезпечнішими є смоли, чадний газ, нікотин і радіоактивний полоній.

Наслідки куріння впродовж двох років.Навіть два роки куріння у підлітковому віці можуть заподіяти шкоду здоров’ю.

ВООЗ щодо наслідків куріння.

Щорічно понад п'ять мільйонів осіб умирають через куріння. Понад 600 000 осіб, які не курять, умирають від впливу вторинного тютюнового диму від цигарок у закритих приміщеннях. Серед дорослих людей тютюновий дим викликає серйозні серцево-судинні та респіраторні захворювання, включаючи ішемічну хворобу серця і рак легенів. Серед дітей грудного віку він викликає раптову смерть. У вагітних жінок цей дим призводить до народження дітей з низькою масою тіла. Приблизно 40 % всіх дітей систематично піддаються впливові вторинного тютюнового диму в будинках. Третина всіх випадків смертей, пов'язаних із вдиханням вторинного тютюнового диму, відбувається серед дітей.

Вплив алкоголю на поведінку людини. Найбільше алкоголь впливає на мозок, пригнічуючи його функцію. Поведінка людини при цьому залежить від вжитої дози.

Серед причин вживання алкогольних напоїв підлітки часто називають бажання посилити гарний настрій або виправити поганий, відволіктися від проблем, полегшити спілкування з протилежною статтю, відчути себе дорослим, не відставати від однолітків. Інші мотиви —цікавість, «просто так», «від нічого робити» і домашні свята й урочистості.

Більшість підлітків найчастіше вживають пиво та слабоалкогольні коктейлі, покладаючись на оманливу «легкість» таких напоїв. Однак пиво і слабоалкогольні напої викликають швидке звикання і не менш сильну залежність ніж міцні напої. Стала пристрасть частіше виникає у підлітків, чиї друзі, родичі або батьки регулярно випивають.

Ризики пов'язані зі зловживанням алкоголю підлітками: неадекватне сприймання ситуації у стані сп'яніння, нехтування заходами безпеки і як наслідок цього – травми, нещасні випадки, в тому числі у результаті дорожньо-транспортних пригод, незахищені статеві контакти, підвищений ризик стати об'єктом насильства, зокрема сексуального; стрімке формування залежності; гормональні розлади і безпліддя (до цього схильні як дівчата, так і хлопці).

Материнство і алкоголь.Зачаття у стані алкогольного сп'яніння одного або обох майбутніх батьків небезпечне аномаліями розвитку у плоду. Дитина може народитися з патологіями центральної нервової системи, вовчою пащею і заячою губою, іншими порушеннями розвитку. Аналогічні наслідки і від зловживання алкоголю під час вагітності. У жінки зростає ризик викидня, передчасних пологів, мертвонародження або аномального розвитку внутрішніх органів плоду, його нервової системи, головного мозку, будови обличчя. Діти, що народилися у матерів, які вживали алкоголь до і під час вагітності, часто мають малу вагу і зріст при народженні, відстають у подальшому фізичному і розумовому розвиткові.

ВООЗ щодо вживання алкоголю.

Через надмірне вживання алкоголю у світі щороку помирає 3,3 млн осіб, що становить 5,9 % усіх смертельних випадків. Серед людей віком 20-39 років приблизно 25 % усіх смертельних випадків пов'язані з алкоголем. Шкідливе вживання алкоголю призводить до психічних і поведінкових розладів, порушень здоров'я, а також травм. Установлено причиново-наслідкові зв'язки між надмірним уживанням алкоголю та інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Вживання алкоголю завдає значної соціальної і економічної шкоди окремим людям і суспільству загалом.

Причини вживання наркотиків.Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоторговців і друзів. Молоді люди починають вживати наркотики з різних причин, зокрема:

Соціальні чинники: наркотики є легкодоступними; реклама цигарок і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь; наркотики вживають друзі; деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики. Психологічні чинники: деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики; їм цікаво, на що це схоже; вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це застерігають експерти; знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть; вони думають, що більшість людей уживають наркотики; вони позитивно ставляться до вживання наркотиків; вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми; деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд; за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбутися тривоги, смутку, низької самооцінки); вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися; вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж; у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Негайні наслідки вживання наркотиків.Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зу­пин­ку ди­хан­ня чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити й ухвалювати виважені рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обе­режність.

Віддалені наслідки.Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, важкі психічні захворювання. У споживачів «зі ста­жем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб— сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від нарко- торговців — людей із кримінального середовища. Він ніколи, напевно, не знає, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Як­що у людини нема грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

Захисними чинниками, що перешкоджають уживанню підлітками психоактивних речовин, є:

міцна сім’я, залучення до життя сім'ї, увага до захоплень підлітка з боку батьків; успішний досвід навчання і спілкування у школі; успішна соціалізація серед однолітків; добре сформовані життєві навички; поінформованість про наслідки вживання психоактивних речовин.

Ліцей може допомогти учням у розвитку захисних чинників, зокрема й через:

забезпечення захисного фізичного середовища у школі, у тому числі наявність охорони та чітких правил щодо заборони вживання психоактивних речовин на території навчального закладу; формування сприятливої загальношкільної атмосфери, що підтримує здорові стосунки між учнями і мотивує їх до здорового способу життя; розвиток в учнів знань про здоров'я, зокрема чинників, які впливають на здоров'я, негативні наслідки вживання психоактивних речовин; формування і зміцнення в учнів позитивної самооцінки, позитивних життєвих цілей, установок і навичок.

Використання залякування (опис жахливих наслідків паління, вживання алкоголю і наркотиків, перегляд відеофільмів) як основного педагогічного методу профілактики не дає позитивного результату. Підлітки зазвичай не ідентифікують себе з героями таких «лякалок». Крім того, залякуючи, дорослі часто перебільшують вплив на здоров’я психоактивних речовин і швидкість, з якою формується залежність.

Формування життєвих навичок дає найкращі результати: це дозволяє учням сформувати позитивну самооцінку і визначати позитивні цілі, успішно соціалізуватися в середовищі однолітків, не потрапляючи під їхній можливий негативний вплив і відстоюючи свої переконання.